«Політики хочуть бачити у електораті прохачів…»
Прочитала статтю Валерія Пекаря "Допоможемо Самопомочі". Вперто переслідує думка, що автор чогось не розуміє. Ключова ідея статті: Самопоміч - єдина партія, що має свою ідеологію на фоні всіх інших, начебто "безідейних". Це "ідеологія модернізації", яку автор ототожнює з ідеологією Майдану. Боюсь, що все це міф. Немає ніякої окремої ідеології модернізації. Модернізацією можуть займатися і ліві, і праві, і центристи, представники всіх ідеологій. Дійсно, від Самопомочі чекали більшого. Принаймні ті, хто за неї голосував. Але чи так вже сильно її ідеологія відрізняється від ідеології інших партій в нашій країні?
Треба розуміти, що партії не можуть бути зовсім без ідеологій. У всіх партій є ідеологія. Проблема в тому, що у нас ця ідеологія одна і та ж для всіх партій: "держава - наше все", "захистимо бідних і нещасних", "наповнимо бюджет". Всі наші партії (принаймні ті, що при владі) по суті є соціалістичними. Хіба що з варіаціями (наприклад, останнім часом з'явився ще й християнський соціалізм). Навіть якщо вони не артикулюють це, але так є на практиці.
Втім існує різниця між деякими "новими" і "старими" політиками. Вона полягає у тому, що серед них є соціалісти ідейні і є соціалісти-рентсікери (rent-seekers).
Ідейні соціалісти - це такі собі високоосвічені молоді люди, переважно з західними дипломами, які сердечно вірять, що вони можуть перерозподіляти національні гроші більш справедливо, ніж інші. Ох, ці солодкі слова "перерозподіляти гроші"! І з цим вони прийшли "робити реформи". Особливо вражають всі ці молоденькі дівчата в стильних піджачках, які, схоже, були переконані, що варто їм помахати пальчиком з парламентської трибуни, як якісь багатенькі дядечки зразу ж розщедряться і дадуть їм купу грошей, щоб вони могли від всієї душі роздавати їх бідним і нещасним.
Соціалісти-рентсікери мають інший підхід. Вони, на відміну від соціалістів ідейних, розуміють, що дядечки не для того збирали капітали, щоб так просто розщедритися. Вони знають, що треба забезпечити дядечкам режим сприяння, щоб вони хотіли хоча б на щось давати гроші. і, зрештою, треба ці гроші розумно розподілити - дати людям так, щоб і собі щось залишилося "на труди праведні", і щоб люди при цьому, відчуваючи вдячність, не позбулися залежності.
Так чи інакше, і соціалісти ідейні, і соціалісти-рентсікери роблять все можливе щоб людям було невигідно працювати, не вигідно чесно заробляти собі на життя і створювати ВВП. Щоб паразитувати і просити було набагато вигідніше. Вся ця політична діяльність направлена на те, щоб бідні і нещасні, голодні та обділені завжди мали моральну і економічну перевагу і над активною і ефективною частиною суспільства.
По суті всі наші політики (за деякими незначними винятками) свідомо чи несвідомо прагнуть одного: тримати народ в бідності, ні в якому разі не допускати, щоб критична маса людей ставала достатньо економічно незалежною, а значить, здатною відповідально приймати рішення, бути самостійною у своїх вимогах і розмовляти з політиками на рівних. Всі хочуть бачити у електораті прохачів, а себе виставляти великими та милосердними доброчинцями. І Самопоміч тут ніяк не відрізняється від інших. На жаль.
