Про «мужність» членів ВРЮ і «суддю» Мельника
Друзі, оскільки я пенсіонер, а тому вільна за часом людина і ще у майже вільній за висловленнями країні, тому ходжу де хочу, якщо туди пускають.
З огляду на те, що я був членом Вищої ради юстиції самого Першого скликання (1998-2003), то замислив подивиться з боку – а як працюють наші послідовники. Вхід майже вільний, прозорість, і це дуже правильно. У вівторок 6 жовтня відвідав засідання Дисциплінарної Секції ВРЮ, у порядку денному якої розглядались питання про звільнення суддів загальних судів за порушення ними присяги.
Позитивним був той момент, що члени Секції погодились майже зі всіма зверненнями ТСК по «майданівським» справам (з тих що розглядались на цьому засіданні) про звільнення суддів за порушення присяги під час розгляду звинувачень, які висували органи МВС учасникам протестних акцій.
Однак були моменти, що мене здивували, як з огляду положень закону, так і з огляду практики роботи ВРЮ нашого скликання.
1) Чомусь справи про звільнення суддів звуться дисциплінарним провадженням. Дисциплінарна справа – це коли суддю притягають саме до дисциплінарній відповідальності, види якої вказані безпосередньо в законі. Звільнення ж судді з посади за порушення присяги чи за порушення вимог несумісності НІ є видом дисциплінарної відповідальності – це конституційно-правова відповідальність, що встановлена Конституцією держави. Дисциплінарна відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, до речі захищена строком давності, конституційно-правова відповідальність не має строку давності. Щоб не було плутанини саме у цих правових поняттях і обумовлених ними видах провадження, ми у свій час називали таке провадження звільнення суддів з особливих обставин, як це і зазначено у статті 32 Закону України про Вищу раду юстиції, що за конструкцією закону знаходиться у Главі 2 «Розгляд питань про звільнення суддів». До речі, питання саме дисциплінарної відповідальності суддів регулюються положеннями інших Глав – 4 і 5 цього Закону про ВРЮ, що вже вказує на відокремлення категорії справ про звільнення суддів від категорії справ про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
2) Вказане не лише лекція по праву, воно логічно пов’язане з наступним здивуванням. Справу про звільнення судді Печерського суду міста Києва Андрія Мельника за порушення присяги, що він припустився під час розгляду справи за замахом на життя в 2000 році народного депутата України Єльяшкевича О. С. (п’ятимісячний Майдан «Україна без Кучми!»), було рекомендовано ВРЮ зняти з розгляду і передати до ВККСУ – чи то з підстав непідвідомчості, чи то ні той суб’єкт звернення, я так й не зрозумів.
а) якщо страву саме про звільнення судді за порушення присяги вже відкрито, то це компетенція саме ВРЮ (читай: статтю 131 Конституції України, а також пункт 1) частини першої статті 3 Закону про ВРЮ), то до чого тут ВККСУ;
б) якщо мова про суб’єкт звернення, то звернення було від члена ВРЮ Кузьміна Рената, якій діяв саме за дорученням ВРЮ. А те, що він суб’єкт звернення вказано у п. 2 ч. 1 і у ч. 2 статті 30, ч. 1 статті 32 Закону про ВРЮ. Те що він із попереднього складу ВРЮ ні якого значення не має. Справу відкрито і треба розглядати по суті, а не шукати відмовок. Ознайомившись з текстом звернення Р. Кузьміна, хочу зазначити, що при всій моєї неповаги до керівництва Генпрокуратури янучарівського періоду, віддаю належне авторові – документ підготовлено дуже добротно, тобто повно і аргументовано.
Є припущення, що у справі про звільнення судді Мельника питання не в праві, а в політиці. Якщо справу про звільнення судді Мельника за порушення присяги, тобто грубе порушення вимог законів при розгляді справи потерпілого Єльяшкевича, буде доведено до логічного завершення і суддю звільнять за зазначені у зверненні Кузьміна порушення, то ланцюгом потягнеться справа обвинуваченого генерала МВС Олексія Пукача (потерпілі Г. Гонгадзе, О. Подольський), яку розглядав з порушенням законів суддя Мельник, а потім відкриються слідчі перспективи по Кучмі і компанії, а це у свою чергу чіпляє владу Порошенка, якій за невідомими (а може і відомими) суспільству обставинами намагається політично реанімувати Кучму через участь у мінському договорняку.
В контексті викладеного – до мужності членів ВРЮ – легко сьогодні разом з державною владою, за її дозволом «мочити» суддів, які по вуха замарані у «майданівських» справах, а ВИ шановні, знайдіть МУЖНІСТЬ «зачепити» суддів у «не зачепленні» яких зацікавлені носії цієї державної влади.
Віктор ШИШКІН, суддя Конституційного суду України (2006-2015 рр.)
