Iмперський нацизм «по-православному»
Реваншисти в РПЦ відкинули псевдохристиянський камуфляж і заговорили з цинічною відвертістю
Хотілося б запропонувати шанованим читачам невеликий, але вельми повчальний тест: ознайомитися з одним спічем оратора з Москви. Просимо вибачити за не дуже коротку цитату і звертаємося з проханням: вгадати, кому належать наведені нижче слова.
«Дуже правильне рішення було прийняте (Путіним. — І. С.): забезпечити для Росії можливість захищатися в будь-яких країнах і регіонах світу від загроз, що стосуються нашої країни. Навіть без згоди тих, хто в цих країнах при владі. Ми маємо на це право. Ми маємо право грати серйозну роль у світі. Ми маємо право попереджати, у тому числі силою, будь-які загрози, які стосуються нас. Так повинна поводитися велика світова держава, тим більше держава зі своєю місією, зі своїм розумінням історії».
Але це ще не все. Читаємо цитату: «Дуже часто протягом другої половини ХХ сторіччя Росія відходила від того, щоб піти на принцип, поставивши на події, що відбуваються, ВСЕ і власне життя також. Ми почали відступати з Карибської кризи, ми тоді злякалися прямого зіткнення. Нам потрібно і можна було тоді наполягти на своєму».
І нарешті, ще таке «одкровення»: «Зараз відступати більше нікуди — позаду Москва у прямому розумінні цього слова. Тому сьогодні треба однозначно сказати: «Ні». Ми або не житимемо ніяк, або не житимемо за тими правилами, які нам нав’язуються ззовні будь-ким. Сьогодні була виявлена воля народу, розкриття сил народу, які дрімають, так само, як 1941 року в протистоянні нацизму — це єдине, що може Росію змусити рухатися вперед. Нам нудно, багато хто втомився, багато хто відчуває несправедливість, безперспективність життя. Потрібний новий драйв. Ми все-таки народ-воїн!»
Отже, як Ви думаєте, читачу, кому належать ці, по своїй суті, абсолютно нацистські вислови, досить вражаючі аналогії яким можна легко відшукати в Гебельсовській і радянській пропаганді 30-х років минулого сторіччя (за браком місця ми зараз цього робити не будемо) Кисельову, Соловйову, Леонтьєву або кому-небудь ще з одіозних «солов’їв» путінського ТV? В жодному разі ні! Автор цієї тиради (виголошена 21 листопада в ефірі радіостанції «Російська служба новин») — глава відділу зі взаємозв’язків церкви та громадськості Російської православної церкви (цілком офіційна особа, до того ж досить близька до патріарха Кирила!) Всеволод Чаплін. І ось тут є предмет для дуже серйозної розмови.
1. По суті, високопоставлений чиновник РПЦ, «християнин», чий моральний обов’язок — керуватися вічними заповідями Священного Писання — і Старого, і Нового Заповітів — хоч би такими, як: «Не вбий!», «Нєсть ні елліна, ні юдея», «Не вкради!» (тобто не зазіхай на чужі землі, чужі території), «Не лжесвідчи» (тобто не спотворюй історію) і ще багатьма іншими — цей чиновник виступає не просто з імперською реваншистською програмою, але фактично загрожує людству третьою світовою війною. Бо як інакше зрозуміти слова Чапліна (міра його здорового розуму — окреме питання) про те, що у часи Карибської кризи «нам» (кому «нам»? Чаплін ототожнює себе з Хрущовим, який запекло «громив» релігію на початку 60-х?) «потрібно і можна було наполягти на своєму», не боячись «прямого зіткнення» (!) Тобто йти, якщо треба для «державної величі», і на термоядерну війну (а вона почалася б, якби тоді Хрущов в останню мить не пішов на компроміс — адже і на Кеннеді сильно тиснули свої «яструби»)! Всяке доводилося чути (і читати) від московських реваншистів, але на подібне, «проречене» Чапліним, не наважувалися ні нацистські пропагандисти, ні кадебешні «православні церковнослужителі» 1950—1980-х років (на словах вони всі були «за мир», звичайно, в радянській «редакції»).
2. Найважливіше в цій історії — відсутність реакції вищого керівництва РПЦ на реваншистські вислови, знову підкреслимо, офіційної особи, що обіймає в ієрархії цієї церкви досить високий щабель. Протодиякон Андрій Кураєв, який дав гідну відповідь Чапліну, цілком справедливо заявив, що «якщо не буде голосів протесту проти цих слів всередині церкви і не почнуть «вимітати» Чапліна з адміністративних коридорів патріархії, — це означатиме, що настав інтелектуально-етичний фінал РПЦ». Авторові цих рядків поки, на жаль, такі «голоси протесту» не відомі. Отже, перед нами — зовсім не приватна думка громадянина Чапліна. А що ж? Одягнена в ультрашовіністичну оболонку державна політика Путіна (тільки не треба говорити про християнство — не поминайте Спасителя всує!).
3. І все-таки ознайомитися з нацистськими «висловами» Чапліна — корисно (з цієї причини автор цих рядків і вирішив звернути на них увагу читачів «Дня»). Корисно тому, що ворога (а перед нами — ворог, що заманив нас, крім усього іншого, і в політику «заморожених конфліктів — ні на секунду не відмовляючись від своєї кінцевої мети) треба знати в обличчя, треба знати його всілякі маски і личини. У тому числі і цю, «православно»-реваншистську.
