Не SWIFTом єдиним

Європейський парламент ухвалив резолюцію щодо відключення російських банків та інших фінансових організацій від системи SWIFT у разі нападу на Україну. Більшість коментарів вважають цей захід дуже сильним і найчутливішим. Однак при найближчому та предметному розгляді не все так просто.

Розвиток банківської системи та світової торгівлі викликали необхідність прискорення проходження банківських платежів та інших фінансових документів. З цією метою у 1970-х роках. було створено Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications (SWIFT) - Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових каналів зв'язку. Іншими словами, міжнародна міжбанківська система передання інформації та здійснення платежів.

Нині учасниками SWIFT є 11 тис. організацій у 200 країнах світу. Щомісяця вони пересилають через систему понад 7 млрд повідомлень. Штаб-квартира міститься у місті Ла-Юльп у бельгійській провінції Валлонський Брабант та функціонує в рамках бельгійського законодавства.

Наразі SWIFT є стандартом у цій сфері та інші системи будуються аналогічно. Цей факт надає системі унікальності.

Окрім банків до SWIFT підключені також брокерські, дилерські, клірингові, страхові компанії та інші фінансові організації.

Провідні банки СРСР підключилися до SWIFT 1989 року і відтоді кількість користувачів у країнах колишнього Радянського Союзу багаторазово збільшилася. Зокрема, у Росії понад 200 тис. учасників.

Радянський Союз практично всі роки свого існування був у певній фінансовій ізоляції. Платежі у зовнішній світ здійснювалися у відносно невеликій кількості та для їх проходження у Франції та Бельгії, а 1950-ті рр. у Великій Британії та Швейцарії були створені банки, які були юридичними особами у відповідних країнах, діяли за місцевим законодавством, але належали СРСР.

Радянський Держбанк здійснював платежі до радянських закордонбанків, а вже ті - до банків, яким ці кошти призначалися. Ця система в тому чи іншому вигляді функціонує досі, тільки функції радянських закордонбанків виконують звані банки-партнери. У нашому випадку російські банки мають у них кореспондентські рахунки.

Таким чином, просте відключення від SWIFT не настільки значний удар. Дещо затримається проходження платежів. Спочатку до банків-партнерів або банків-шлюзів, а від них до банків призначення транзакції.

Ситуація кардинально змінюється, якщо станеться не просто відключення від SWIFT, а банки-шлюзи також підпадають під санкції. Спочатку вони запроваджуються проти низки російських банків. Для акції обирають найбільші державні або пов'язані з олігархами, які є фігурантами рестрикцій. Це більше інформаційна атака, оскільки підсанкційним банкам ніщо не заважає проводити платежі через інші російські банки, які поки що не потрапили під санкції через, наприклад, європейські банки-шлюзи. Проте фінансовий світ насторожиться і, як то кажуть, почне озиратися. Краще відмовитися від транзакції, але не мати справу з американськими фінансовими органами.

Другим раундом є запровадження санкцій проти всієї російської банківської системи, що відносно малоймовірно, оскільки якісь банки для деяких операцій таки залишать, але жорстко контролюватимуть.

У цьому раунді під санкції потрапляють банки-шлюзи, а це вже дуже серйозно.

По-перше, одразу обривається безпосередній зв'язок із західними банками, оскільки кореспондентські рахунки російських банків у них будуть закриті. Доведеться шукати обхідні шляхи через китайські та інші азіатські банки.

По-друге, починає діяти принцип доміно. Практично в усіх країнах у банках тричі подумають, перш ніж проводити платежі російських банків, оскільки є серйозна загроза потрапити до чорних списків американського міністерства фінансів. Потрапити туди легко, вихід із таких проскрипційних списків займає десятки років.

На що вже в Росії вважають Китай близьким партнером і в чомусь союзником, але 2014 року одразу після ухвалення навіть не найжорсткіших санкцій китайські банки припинили видавати російським контрагентам і громадянам якісь кредити, що неабияк звузило фінансові можливості для російських фірм.

По-третє, припиняються платежі за міжнародними картками типу Visa та ін. Для їхніх російських власників вони перетворюються просто на шматок пластмаси. Зокрема й усередині Росії. У цьому разі їм є заміна у вигляді системи «Мир», але за кордоном вона не функціонує.

З такої ситуації є лише один вихід — перехід до бартерних операцій чи схем. Експорт сировини, наприклад, газу оплачується не грошима, це не дозволяють санкції, а будь-якими товарами. Так було у СРСР. Декілька великих промислових об'єднань, той же «Газпром» за свою виручку мав право закуповувати на Заході або в Японії товари, зокрема, побутову техніку, одяг, взуття і т.д.

Бартерні операції мають багато мінусів, але ми зазначимо деякі.

Перший. Створення при великих об'єднаннях та фірмах підрозділів, що виконують бартерні операції. Унаслідок виникають свого роду олігополії. Вони ділять між собою ринок, і залишається лише один крок до картельних змов, зокрема за цінами та номенклатурою товарів.

Другий. Будь-який вид монополізму призводить до звуження асортименту, зростання цін та збільшення бюрократичного втручання в економіку. При цьому доступ до унікальних товарів і малих партій буде втрачено, оскільки великим фірмам потрібні великі обсяги постачань. При цьому самі товари, що закуповуються, можуть бути досить високої якості, але при дуже малому виборі для споживача.

Третій. При бартері через санкції втрат зазнає постачальник. Завжди знайдуться країни, які не приєднаються до санкцій. Вони купуватимуть підсанкційні товари, але з великим дисконтом. При цьому свої товари продаватимуть за завищеними цінами.

Прикладом може бути Іран. Він фактично контрабандою продає свою нафту Китаю з великим дисконтом. Китайські товари по бартеру продаються іноді на 50% дорожче порівняно з оплатою грошима.

У Росії готуються до можливого відключення SWIFT. Там запроваджується Система передачі фінансових повідомлень (СПФБ). Проте до неї підключено дуже мало іноземних банків. Поки що до неї підключено 33 нерезиденти з Білорусі, Вірменії, Казахстану, Куби, Молдови, Киргизії та Таджикистану. Є кілька дрібних банків із Німеччини та Швейцарії. Звісно, скласти конкуренцію SWIFT СПФС не може.

Саме собою відключення від SWIFT є не більш ніж технічною мірою і не надто впливає на фінансову діяльність. Якщо це стане частиною широкого пакету санкцій проти банківської та фінансової системи Росії за її агресивні дії, це може стати дуже сильним і практично миттєвим ударом. Якщо до цього додати заборону на операції з доларами та євро, то ситуація для російської влади стане близькою до катастрофічної. За іранським прикладом можна прогнозувати різке зниження життєвого рівня щонайменше на 50% і багаторазового зростання цін, зокрема й  на вітчизняну продукцію.

І ніякі переходи на розрахунки у національних валютах тут не допоможуть. За великим рахунком, іранські ріали, венесуельські болівари та північнокорейські вони нікому не потрібні або потрібні в дуже малій кількості. Зокрема й Росії.

Тож санкції ефективні не SWIFTом єдиним.