«Шедевр англійського модернізму»

В українському перекладі вийшов друком ще один хрестоматійний роман двадцятого століття. Вкотре можна сказати: «нарешті». Цього разу йдеться про книжку 1947 (!) року «Під вулканом» англомовного — англо-канадського письменника Малкольма ЛАУРІ (1909 — 1958). Переклад Аріни Кулінської побачив світ у видавництві «Фабула».

Роман «Під вулканом» побудований на одному із ключових мотивів модерністської та постмодерністської прози — мотиві орнаментованої драматичної «алкогольної одіссеї» головного героя. Що, звісно, нагадує і тексти-попередники на зразок відповідної частини «Улісса» Джойса й пізніші, скажімо, «Московіаду» Андруховича або «Москву-Пєтушки» Єрофеєва.

Головний герой «Під вулканом», який фігурує здебільшого під прізвиськом Консул, власне, і є колишнім консулом Великої Британії в Мексиці. Він алкоголік. Полишивши державну службу, Консул продовжує жити в мексиканському місті Куаунауак (відоміше за іспанізованою назвою Куернавака), де пиячить і руйнує себе, залишаючись, однак, людиною цікавою, спостережливою, з гострою думкою і словом. Дія роману загалом вміщується в останню добу життя цього чоловіка, яка припала на мексиканське традиційне свято День покійних, коли до нього раптом повертається колишня дружина Івонна. Вона, а також зведений брат Консула Х’ю та французький кінорежисер Ларюель намагаються м’яко вивести його із запою, допомогти змінити спосіб життя. Сам Консул ставиться до цього з сумішшю іронії та відчаю, продовжуючи, зрештою, самогубчий маршрут від бару до бару в дивовижно перетвореній реальності.

Малкольм Лаурі писав свій роман, то занурюючись у щось на зразок потоку свідомості свого героя, то вдаючись до колоритних описів мексиканських краєвидів, генделиків і жанрових сценок. «Під вулканом» — це і вигадливі образи, яскраві чи страхоподібні химери, які насправді, звичайно, притаманні не лише потьмареному від надміру міцніших і слабших напоїв розуму, і виразні замальовки побутового життя, але й політичні мотиви теж. Адже все тут відбувається напередодні Другої світової, 1938 року — у час, коли з протилежного боку Атлантики ще тривала Громадянська війна в Іспанії. Текст просякнуто відчуттям фашистської загрози (хай це означення й дещо зашироке). І фатальний конфлікт Консула в останньому барі, спочатку на кшталт тривіального п’яного непорозуміння, насправді пов’язаний саме з ними, любителями «справжнього порядку», «справжніми господарями», очікувано інтегрованими з місцевою поліцією.

Роман «Під вулканом» вирізняється також цілою системою літературних цитат і натяків, гри слів, різних символів. Наприклад, дванадцять частин книжки символізують календарний цикл, дванадцять годин дня, в тексті можна знати й чимало іншої нумерології. Символічний підтекст має і природа: від запущеного саду Консула до вулкану, який немовби «нависає» над містом і «дарує» книжці назву (мабуть, не випадково?). Є в романі багато алюзій на міф про Фауста з його різними літературними втіленнями — від Марлоу до Шекспіра, постійно блукає запозичена антологія п’єс єлизаветинської доби. Уважним читачам обов’язково трапиться як не цитата із Бодлера, то книжка Кокто чи алюзія на «Божественну комедію» або «Енеїду». У цьому контексті вже й не дивно, що сам Консул цікавиться Каббалою та іншими містичними вченнями, ба навіть буцімто збирається щось про це написати. Одним словом, у «Під вулканом» є потужний інтертекстуальний вимір та містичний, метафізичний теж. Варто додати, що й сам Малкольм Лаурі певний час жив у Мексиці, мав великі проблеми з алкоголем і через це помер (хоча обставини його смерті вважають не зовсім прозорими, є, скажімо, версія самогубства).

Жвавий та цілком вдалий український переклад роману «Під вулканом», хоч і не позбавлений деяких «недочищених» місць, є цікавим приводом познайомитися з цим, як висловився британський критик Кріс Пауер, «шедевром англійського модернізму».