Блаженнійший Володимир (САБОДАН): Церквою керую я!

Напередодні вихідних «Радіо Свобода», Українська асоціація релігійної свободи та газета «День» поставили кілька запитань Предстоятелю Української православної церкви. Для цього ми навідали Блаженнійшого Володимира в лікарні. Як відомо, прес-служба УПЦ повідомляла, що Митрополиту Володимиру стає дедалі краще. Ми в цьому переконалися.

А ще він має неабияке почуття гумору. Навіть у ситуації, що на сьогодні склалася в УПЦ.

— Блаженнійший, у вас стільки білих троянд!

— Коли я повернувся в Україну, хтось поширив чутку, що люблю тільки білі троянди. І з тих пір кому не говори, як не замовляй — усі приносять мені тільки білі троянди. А я люблю всякі квіти. Польові особливо, бо виріс в полі, в лісі, на річці.

— Блаженнійший, скажіть, будь ласка, як ви зараз керуєте Церквою?

— Церквою керую я! У кожній єпархії є свій керуючий архієрей, який веде справу, підпорядковуючись Архієрейському Собору УПЦ і РПЦ. Я тримаю зв’язок із вірними, служу, скільки можу і де тільки можу, як глава Української православної церкви. А управління має свою строгу структуру. На цьому живе наша Церква як організація, а не тільки як боголюдський інститут.

— Як часто у вас бувають члени Синоду єпископів? Чи плануєте очолити його наступне засідання?

— Є питання, через те Священний Синод Української православної церкви збирається часто. Думаю, що це гарна традиція: так у нас буде менше проблем, бо все підлягає аналізу. Коли Церква захоче, тоді Синод й збирається, щоб вирішити ті чи інші питання.

— Саме ви підписуєте всі синодальні рішення?

— Обов’язково.

— Блаженнійший, ви підписували рішення про виведення із членів Синоду єпископів свого секретаря, архієпископа Олександра (ДРАБИНКА)?

— Мене не було на засіданні, я був у лікарні. Але вважаю, що для нас, віруючих людей, дисципліна має бути головною в нашому служінні. Якщо Синод вирішив можливим чинити так, як він зробив, то вже воля Синоду. Якщо когось незаслужено образили, треба пережити цю кризу в особистому житті й у відносинах із Церквою. Якщо заслужить, Синод підніме потім вище. Так у житті мусить бути.

— Але ж ви можете захистити його своїм авторитетом.

— Рішення ухвалено. Можна звертатися до Церковного Суду УПЦ і РПЦ. Але так сталося, це справа нашої Церкви. Звичайно, я маю вплив, і з моєю думкою рахуються інші члени Синоду. Але і я рахуюсь із їхньою думкою.

Щодо мене особисто: я цій людині (мається на увазі архієпископ Олександр. — Ред.) дуже зобов’язаний. Ми довгі роки працюємо разом. Він здібний, трудолюбивий. Молодий, то, можливо, були помилки. Так це діло поправиме.

— В УПЦ багато людей, яким довіряєте?

— Таких людей багато, і це реальність. Пізнаються люди якраз у складних обставинах. Це не тільки Церкви торкається, а життя загалом.

— Ваше Блаженство, вам відомо, що в цей час, коли хворієте, загострилася ситуація між священнослужителями УПЦ — прихильниками більшої автономії від РПЦ і «московськими централістами»? Як їх примирити? Може, головна ідея полягає в тому, що Православна Церква має бути Українською в Україні?

— Вона і є Українською. Має свої права і можливості як автономна.

Питання, які надходять від усієї повноти (структури. — Ред.) Церкви, не залишаються без уваги — обговорюються і знаходять рішення. Але чому не стоїть питання, щоб Церква була повністю самостійною? Ми знаємо, що за цим стоїть новий розділ, нова ненависть. Це особливо страшно. Це може призвести до релігійних протиріч і навіть конфліктних ситуацій.

Церкві дана можливість примиряти, врозумляти, наставляти. Це дуже прикро, що є духовенства, які сповідують одного Христа, одну Церкву, одну віру і не можуть досягнути взаєморозуміння, яке повинно бути.

Ми на Бога надіємося, і наша надія, я думаю, не посоромить нас.

— Патріарх Кирило вам телефонує? Цікавиться, як себе почуваєте?

— Дзвонив часто. Питав про наші новини, про здоров’я.

— У нього, очевидно, є своє бачення розвитку УПЦ?

— Коли ми пили чай після спільних богослужінь, він зі мною цим не ділився.

— До речі, багато хто називав приїзди Патріарха Кирила в Україну політичними...

— Я не міг у нього спитати: ваша Святосте, ви приїхали сюди з політичною чи церковною метою?..

— Ваше Блаженство, маєте на прикметі людину, яка може продовжити вашу лінію у керівництві Церквою. До речі, греко-католики подали гарний приклад: Блаженнійший Святослав (ШЕВЧУК) перейняв стиль керування Блаженнійшого Любомира (ГУЗАРА), який торік склав свої повноваження.

— Люди завжди є. Тільки треба своєчасно знайти ту людину, яка б працювала чесно і самовіддано. Таких чимало в Київській єпархії та й в інших єпархіях. І до такого варіанта мені треба бути готовим. В житті все може бути.

— Один наш знайомий, людина авторитетна, пожартував, мовляв, після того, що за останні місяці пережив Митрополит Володимир, він, напевно ж, уже став українським буржуазним націоналістом...

— Коли служив у Москві, саме так і називали. (Сміється.)