Справа Гонгадзе. Продовження буде…
Зроблено ще один серйозний крок на шляху розкриття «справи Гонгадзе». Сьогодні Печерський районний суд Києва виніс вирок головному виконавцю злочинів проти громадського діяча Подольського і журналіста Гонгадзе.
Колишнього начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України засудили до довічного ув'язнення з конфіскацією майна і забороною займати державні посади. Також Пукача позбавили звання генерал-майора і зобов’язали виплатити дружині вбитого журналіста Георгія Гонгадзе Мирославі 500 тис грн, а журналісту Олексію Подольському - 100 тис грн.
Раніше, нагадаємо, засудили підопічних Пукача, колишніх міліціонерів, виконавців злочинів – Наумця, Мариняка (щодо Подольському), Поповича, Протасова, Костенка (щодо Гонгадзе). Тепер в цій трагічній історії залишився останній, але найголовніший крок – засудити виконавців.
Щоб потрапити на завершальне засідання суду, представники ЗМІ із самого ранку вишукувалися в чергу. Ще б, справа – резонансна, історична. Тим більше, журналістам нарешті дозволили прийти на засідання, адже до цього все відбувалося в закритому режимі. Але навіть за умов відкритості потрапити на засідання змогла лише частина журналістів: по-перше, впускали повільно, по-друге, приміщення, де зачитували вирок, маленьке. Сам вирок разом із перервою зачитували приблизно п’ять годин. Попри те, що подробиці злочинів в більшості своїй давно відомі, слухати вирок було моторошно. Вражає глибина цинізму, аморальності, жорстокості скоєння злочинів і взагалі атмосфери того часу.
Зачитувалися численні свідчення і щодо викрадення та побиття Подолсьского, і щодо вбивства Гонгадзе. Наприклад, зі свідчень Протасова, який повідомляв про події 15, 16 вересня 2000 року. Він, зокрема, розповідав як Гонгадзе був захоплений на бульварі Лесі Українки та вивезений за межі Києва, як Пукач наказав «їхати до діда», свого тестя, де взяв лопату, як наказав копати могилу для Гонгадзе, як бив захопленого, душив, потім наказав дати йому пасок і душив журналіста. «Гонгадзе набрав повітря і пручався, і тоді Пукач наказав вибити з нього дух», - йдеться в свідченнях. Після вбивства, вбивці на чолі з Пукачем викинули його телефон та сумку у різних місцях у Дніпро, повечеряли в ресторані, випили пляшку горілки, після чого Пукач наказав спільникам «забути, чим вони займались останні 2 дні».
Сам Пукач свідчив про те, що він не збирався вбивати журналіста, лише – залякати і перевірити інформацію, що Гонгадзе займається незаконною шпигунської діяльністю. Для цієї ж мети, за словами Пукача, вони накинули на шию Гонгадзе ремінь, але він випадково переламав хрящ на шиї Гонгадзе. Тому, вважає засуджений, смерть журналіста була нещасним випадком, і він не визнає свою провину в умисному вбивстві.
Потерпілий у справі Подольський, коментуючи судовий процес над Пукачем, називає засудженого «придворним катом в королівстві Леоніда Кучми». «Весь цей судовий процес – це фарс, - говорить Подольський. - Нас тут, я маю на увазі потерпілу сторону, використали як декорації в театрі. Ніхто в цьому суді не розглядав справжні мотиву злочину. Пукач – це «придворний кат в королівстві Кучми». Він виконував те, що йому наказувало тодішнє керівництво країни на чолі із президентом Кучмою. Чому Пукач скоював злочини, цей суд так і не з’ясував. Також суд відмовився розглядати вбивство Кравченка, назвавши це самогубством. Відмовився залучати в якості свідків Кучму і Литвин, на чому ми наполягали. Всі ці речі суддя Мельник не хотів розглядати, тому я йому заявляв відводи. Але він відмовив в моїх клопотаннях. До речі, це суддя, який свого часу сфальшував справу щодо нападу на народного депутата Єльяшкевича. Так, вони сьогодні засудили Пукача, але він інструмент. Треба поставити крапку щодо замовників».
А от щодо замовників, в процесі оголошення вироку суддя зачитав річ, на яку журналісти не дуже звернули увагу. Суддя, зокрема, зачитуючи свідчення Пукача, сказала наступне: «Приблизно 11 вересня 2000 року його (Пукача – Авт.) викликав Кравченко та повідомив, що щодо Гонгадзе необхідно провести заходи, які були проведені щодо Подольського, зокрема, було зазначено про необхідність «прибрати» Гонгадзе так, щоб його ніхто не знайшов, оскільки він передає закордон неправдиву інформацію щодо керівництва держави. На його запитання, – що мається на увазі – «прибрати» Гонгадзе, Кравченко сказав, що Гонгадзе треба вбити, а тіло спалити та закопати. Також Кравченко повідомив про те, що говорить від імені президента України Леоніда Кучми».
Ці слова Пукач фактично підтвердив в кінці судового засідання. Після оголошення вироку, суддя Мельник запитав у Пукача, чи погоджується він з вироком, на що той відповів: «Я погоджуся, коли у цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин». Ці слова можуть слугувати квінтесенцією всього судового процесу над Пукачем. Крім всього іншого, він, таким чином, убезпечив себе від «нещасних випадків», адже головні слова він вже сказав. До речі, адвокат Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко вже заявила, що подаватиме апеляційну скаргу на вирок Пукачу, оскільки суд не в повній мірі встановив мотиви вбивства Гонгадзе. «Міру покарання, яку суд призначив підсудному, я вважаю адекватною, - говорить Теличенко, - але я вважаю, що не повністю встановлено мотиви, тобто суд не проаналізував замовний характер вбивства Гонгадзе, хоча ми неодноразово наполягали на цьому як і наполягали викликали в судове засідання колишнього президента Кучму і Володимира Литвина саме, щоб встановити замовний характер злочину».
Іван КАПСАМУН, «День»
