Путівник лісами... культури

«Майдан показав, що в Україні з’явилося багато активних людей, які хочуть щось змінювати, тому ми й започаткували Культурно-освітню академію», — каже Фредеріке МЬОШЕЛЬ, референт з питань культурних програм Гете-Інституту в Україні.

Гете-Інститут працює в нашій країні понад двадцяти років, тож має напрацювання в галузі культури, завдяки яким проект «Культурно-освітня академія» мав хороше підґрунтя.

Так у рамках академії минулого року відбулася конференція, на яку були запрошені представники українських управлінь культури та суспільні організації тридцяти міст. Відбір учасників почався з того, що були розіслані анкети. Серед запитань були такі: «Чи є досвід роботи з міжнародними організаціями та активістами?» «Чи хочете ви займатися спільними проектами?».

— Було враження, що люди від управління та активісти культури, які мешкають в одному місті, вперше побачили одне одного. Вони казали, що між ними немає співпраці, — пояснює Фредеріке. — А після конференції сорок учасників поїхали на стажування до Берліна. Дуже важливо, що стажування відбувалося не як в університеті, де є німецький викладач та українські студенти, а це виявився обмін досвідом, — ділиться враженнями представниця Гете-Інституту.

Під час проекту коло учасників розширилося і розпочалась робота над дорожньою картою «Стійкий культурний розвиток в Україні». Над нею й досі працюють експерти з України та Німеччини. Однак у грудні ця робота завершиться публікацією.

— Ця капта є  по суті, навчальним посібником, у якому буде подано інформацію про те, які кроки слід здійснити від ідеї проекту до її успішної реалізації, — розповідає Мьошель. — Щоб цей посібник не був занадто теоретичним, ми створили чотири групи, які працюють над своїми історіями, що увійдуть у посібник.

Перша група працює над створенням платформи, яка допоможе експертам культури знаходити одне одного, щоб працювати над спільними проектами. Друга добирає відповідні приміщення в різних містах України, де можна проводити різноманітні заходи. Третя група працює над тим, як перетворити музеї на осередки контактів та обміну інформацією творчих людей. Четверта група займається містом Жмеринка — розробляє план культурного розвитку.

— Я зрозумів, що нічого не розумію в культурній політиці, — зізнається начальник управління культури і туризму Жмеринки Володимир Дудік. — Культурна політика — це не робота управління культури, це щось набагато ширше...

— Жмеринка — це місто, яке всі знають, але мало хто тут був, — пояснює вибір міста Ярослав Мінкін, один з учасників групи, що займається розробкою культурного плану. — За чотири місяці роботи нам вдалося вивчити культурний простір, здійснити невелике дослідження щодо культурних особливостей, налагодити діалог із владою та активістами.

За задумом групи втілювати план культурного розвитку має все місто.

— Буквально: мер міста привозить стільці, встановлює проектор й показує кіно, що проектується на фасад міськради, — продовжує активіст, — начальник управління культури розробляє разом з нами туристичні маршрути, арт-кафе «Любава» за свої кошти привозить музикантів та поетів, а ми активно допомагаємо: шукаємо можливості, розповідаємо, як можна трансформувати місто.

Подібні історії будуть розміщені в дорожній карті, щоб на практичних прикладах допомогти читачеві зрозуміти, в якому напрямку варто рухатися. Також із цього посібника можна буде дізнатися, як складати привабливі заявки на грантові пропозиції, як налагоджувати співпрацю з культури в самому місті. На думку Фредеріке Мьошле, видання може бути цікавим як для управлінь культури, так і для культурних менеджерів, адже в ньому йдеться про співпрацю між цими двома сторонами.

До речі  Гете-Інститут не забезпечує фінансування проектів, а лише вчить активістів культури працювати зі спонсорами й між собою. Публікацію дорожньої карти «Стійкий культурний розвиток в Україні» буде здійснено в паперовому вигляді українською, англійською та німецькою мовами, а також на сайті Гете-Інституту у вигляді pdf-файла вже в грудні.