Океан у... шафі
Про цікаві факти з життя синтезатора «АНС» — від учасника проекту «ІЗОФОН» Едуарда Срапіонова
Фільм «Соляріс» Андрія Тарковського став легендою світового кінематографа. Але мало хто знає, що музику до легендарної стрічки записували на унікальному інструменті — першому у світі багатоголосому синтезаторі «АНС».
Цей прилад майже 20 років розробляв російський військовий інженер Євген Мурзін (він займався цим після роботи, у своїй комунальній квартирі). Машину було закінчено в другій половині 1950-х років, її назва — ініціали композитора Олександра Миколайовича Скрябіна. Усього існувало два екземпляри «АНС»: обидва зробив сам Мурзін, до сьогодні «дожив» лише один інструмент.
Дещо з історії синтезатора розповів музикант, інженер і конструктор електронних музичних інструментів іяз Ростова-на-Дону Papa Srapa (Едуард Срапіонов). У Донецьк він приїхав для участі в проекті «ІЗОФОН» Фонду «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив».
— Із появою звукового кіно люди захотіли намалювати звук: експериментатори зображували щось на папері, фотографували й потім «програвали». А згодом з’явився синтезатор, який спростив цей процес, — розповів Е. Срапіонов. «АНС» — оптичний інструмент: на пластині зі скла, вкритій чорною невисихаючою емульсією видряпують малюнки, пластина «проїжджає» між генераторами, на які потрапляє світло, та фотоелементами, й у цей час лунає музика.
Синтезатор може «озвучувати» будь-які картинки та навіть відтворювати мову, якщо зробити відповідну «партитуру». Великий інструмент — великий у всьому, за формою та розмірами він подібний до шафи для одягу, має десять октав по 72 ноти в кожній, тоді як у октаві звичних нам інструментів, наприклад, піаніно, нот лише 12.
У колишньому СРСР «АНС» здебільшого використовували авангардні композитори, на машині писали музику до фільмів — таких, як, приміром, «Соляріс» та «Сталкер».
Зараз існує програма «Віртуал АНС» (Virtual ANS), де власну музику можна малювати за допомогою мишки. У цій програмі Срапіонов зробив композицію «Мрія, яка полетіла». Музикант розповідає: «Познайомився у соцмережі з дівчиною, яка захоплюється езотерикою, складає якісь «візерунки особистості». Вона прислала свій узор, а мені спало на думку його «озвучити». Я завантажив візерунок у програму та озвучив десь 120 разів із різними настройками — вийшла якась «каша», яку загрузив у музичний редактор, а потім зберіг, навіть не слухаючи, й відправив цій дівчині. Згодом вона пише: сиджу й плачу, прокрутила понад 20 разів, усе життя пройшло перед очима».
Унікальна машина може робити абсолютно нові звуки, проте вони... нікому не потрібні. «Обивателі звикли називати синтезаторами «дещо» з клавіатурою, хоча синтезатор — машина для синтезу звуку, якою є «АНС». Цей інструмент виявився надто складним для людей: у них замало часу, щоб писати музику для 72 нот у октаві», — знизує плечима Papa Srapa. Механічний синтезатор може жити дуже довго, головне — «дочекатися» тих, хто зможе реалізувати всі його можливості. Адже сьогодні ця «чарівна шафа» така ж незвідана для людей, як океан Соляріса.
