Шлях у безсмертя

У Національній музичній академії України ім. П.Чайковського з успіхом відбулася міжнародна науково-практична конференція «Оперні реформи минулого і сучасності». Конференцію присвячено визначним ювілейним датам 2013 року. Розмову музикознавці зосередили навколо таких унікальних постатей в історії оперного мистецтва як Ріхард Вагнер і Джузеппе Верді. Двісті років з дня їх народження широко відзначається у всьому світі новими постановками, концертними програмами, публікацією монографічних досліджень і наукових розвідок, телевізійними передачами, та багатьма різноманітними акціями.

Конференція у Києві розпочалася концертом відомого колективу, який очолює Валерій Матюхін, Національного ансамблю солістів «Київська камерата». Поряд із двома творами Ріхарда Вагнера — вокальним циклом на вірші Матільди Везендонк, нову оркестрову редакцію якого зробив наш видатний композитор Євген Станкович, та «Зігфрид-ідилією» — прозвучали твори молодих українських композиторів Олексія Войтенка, Віталія Вишинського, Максима Шалигіна та Олексія Ретинського. Всі четверо є активними членами Київського Вагнерівського товариства і вагнерівськими стипендіатами, яким випала честь відвідати всесвітньо відомий оперний фестиваль у центрі пропаганди творчості великого оперного реформатора — у місті Байройті.

Серед ювілярів року, яким було присвячено конференцію, — імена Сергія Рахманінова, а також двох українських митців різних поколінь, діяльність яких на ниві оперного мистецтва стала дійсно реформаторською. Це Семен Гулак-Артемовський, який народився в один рік з Р.Вагнером і Дж. Верді. Відомий співак російських імператорських театрів, він став автором першої української опери «Запорожець за Дунаєм», яка побачила світло рампи на сцені Петербурзького Маріїнського театру і з того часу переможною ходою пройшла по сценам всіх українських театрів — не тільки оперних, але і музично-драматичних, і навіть лялькових. У програму конференції увійшла вистава оперної студії Національної музичної академії за твором С. Гулака-Артемовського у постановці корифея українського оперного мистецтва, видатного співака і режисера Дмитра Гнатюка. У вступному слові до вистави Дмитро Михайлович розповів, що «Запорожець за Дунаєм» супроводжує його протягом всього творчого шляху, починаючи із найперших кроків як майбутнього співака, через численні виступи у партії Султана на столичній сцені і до здійснених ним різних режисерських втілень опери.

Наймолодший із п’ятірки відзначених під час конференції ювілярів року — унікальний музикант, «сонячний маестро», як влучно охрестили українського диригента прихильники його непересічного таланту, Стефан Турчак. Чверть віку він не дожив до свого 75-річчя, яке відзначається у цьому місяці. До цієї пам’ятної дати видавництво «Либідь» випустило монографію ректора НМАУ Володимира Рожка, присвячену видатному диригенту. Це видання можна вважати зразковим з усіх точок зору. У ньому всебічно представлено й у тексті, й у численних фотографіях постать Стефана Турчака на різних етапах його стрімкого злету до вершин музичного Олімпу. Найвищих похвал заслуговує зроблене з надзвичайним смаком художнє оформлення Павла Машкова, яке вводить нас у театральну атмосферу і у простір концертного залу. Піднесену поетичну характеристику незабутнього маестро надає у стислій передмові Борис Олійник. Важливим доповненням до попередніх праць Володимира Рожка, присвячених творчій біографії Стефана Турчака, став останній розділ книжки, що має назву «Шлях у безсмертя». Тут йдеться про заснований за ініціативою Володимира Рожка конкурс диригентів, який носить ім’я Стефана Турчака. Завдяки конкурсу, який спочатку був всеукраїнським, а потім одержав статус міжнародного, у музичне життя вже увійшло нове талановите покоління молодих спадкоємців українського диригента, які гідно продовжують його справу.

Усі, кому випало щастя бувати на концертах і виставах, якими керував Стефан Турчак, запам’ятали ці враження і неповторні переживання на все життя. Стефан Турчак був палким українським патріотом і дійсним будівничим української музичної культури, виховував талановитих співаків, формував художній образ музичних колективів, ставав співавтором композиторів, твори яких з’являлися на театральному коні і на симфонічній естраді у його першопрочитаннях. Доленосну роль зіграла зустріч із митцем і у біографії Володимира Рожка. Десять років спілкування, п’ять із яких вилилися у спільну працю на ниві українського оперного мистецтва, дали змогу майбутньому біографу і досліднику стати свідком-спостерігачем усіх етапів складного процесу створення оперної вистави — чуда перетворення результатів кропіткої попередньої роботи у нову якість, коли зусилля всіх зливалися у єдиному пориві, а музика ніби народжувалася заново, викликана до життя енергією, волею, вогняним темпераментом підкорювача її стихії — натхненного маестро Турчака.

Писати про великих диригентів — справа зовсім нелегка. З усіх творчих професій диригент є чи не найбільш втаємниченою. Музику пише композитор, результати його праці зафіксовано у нотному тексті. Кожен музикант-виконавець грає на своєму інструменті і демонструє майстерність, яку безпосередньо оцінюють слухачі. А інструментом, на якому грає диригент, є цілий колектив музикантів, який він має об’єднати і повести за собою. Володимир Рожок зміг так живо і всебічно відтворити у тексті монографії неповторну постать Стефана Турчака, бо рано зрозумів його масштаб і значення, захопився його талантом як музикант-практик і диригент — хормейстер за фахом, він зміг проникнути у потаємні куточки творчої лабораторії митця, а як науковець простежив його творчий шлях як важливу складову загального процесу розвитку українського театрального і музичного мистецтва.

На презентації нової книжки були присутні дружина Стефана Турчака, видатна співачка Гізела Ципола, його дочка Оксана і онука Олена, а також поети Борис Олійник і Павло Мовчан, академік Микола Жулинський, відомий хормейстер, герой України Анатолій Авдієвський, генеральний директор видавництва «Либідь» Олена Бойко. У всіх виступах наскрізним мотивом проходила впевненість, що такі велетні нашої культури, яким був Стефан Турчак, відходячи у вічність, залишаються з нами у нових своїх іпостасях. А високу місію людини, яка так віддано плекає і береже пам’ять про незабутнього маестро, гідно виконує народний артист України, доктор мистецтвознавства, професор Володимир Іванович Рожок.