Українська заявка на «Оскар» – нелегітимна?

На екрани вийшло довгоочікуване «Плем’я» — перша українська картина, котра набула колосального міжнародного успіху, відзначена неймовірною кількістю призів, зокрема Канського кінофестивалю, і вже має культовий статус у професійному середовищі.

На жаль, початок прокату затьмарено неоднозначним рішенням нашого Оскарівського комітету — висунути від України для змагання за номінацію на приз Американської кіноакадемії в категорії «кращий фільм іноземною мовою»  історичну стрічку Леся Саніна «Поводир»,  стартові позиції якої для участі в змаганні за потрапляння у номінаційний список Кіноакадемії (що саме по собі є надзвичайно вагомою нагородою), здаються гіршими з ряду причин, головна серед яких — непрозорість процедури голосування.

Ми попросили прокоментувати ситуацію, що склалася, режисера «Племені» Мирослава СЛАБОШПИЦЬКОГО, продюсера Деніса ІВАНОВА та одного з експертів Оскарівського комітету — кінознавця Володимира ВОЙТЕНКА.

 Мирослав СЛАБОШПИЦЬКИЙ:

— Я хотів би спочатку розвіяти декілька моментів брехні. Перше: кажуть, що я критикую фільм «Поводир». Ні, я не критикую «Поводир», я не його не бачив і тому не можу його критикувати. Ми з Саніним знайомі з 2000 року, у нас нормальні стосунки. Друге — що фільм «Поводир» має більше шансів на «Оскар», бо він масштабний, жанровий. Але ми говоримо про номінацію, відведену Американською кіноакадемією саме для авторського, фестивального кіна з різних країн. Зазвичай в остаточний список номінантів потрапляють три фільми, котрі перемогли у Берліні, Каннах і Венеції, плюс іще два. Чому «Плем’я» має більше шансів? Тому що «Оскар» — це не кінофестиваль. Це галузева премія, в якій фільм оцінюють американці. Не українці, росіяни або латиші, а американці. Отже, фільм мусить подобатися а-ме-ри-кан-цям. «Плем’я» має дуже схвальну критику в американських, міжнародних виданнях, таких як Hollywood Reporter і Variety. Зараз відбулася прем’єра «Племені» на фестивалі в Торонто. Цей фестиваль є стартом оскарівських перегонів, покійний Роджер Еберт вважав його другим за значущістю після Канського. Саме в Торонто Європа представляє північноамериканському ринку свій кінематограф. Щоб бути на «Оскарі», треба бути в Торонто — це одна з умов. «Плем’я» там пройшло з величезним успіхом, є дуже гарна преса — це все можна подивитися в Інтернеті. Загалом, у нас величезна кількість фестивальних призів. У «Поводиря» — лише два фестивалі. Одеса і Варшава. У Варшавському, до речі, ми теж беремо участь.

Що далі буде? Буде скандал. Дуже погано, що у нас недооцінюють культуру. Тому що така історія перетворюється на політичну новину: Україна дискваліфікована за корупцію, і не я цю новину інспірую. 25 країн — від Європи до США та Японії — купили «Плем’я» і вони, аналізуючи ринок, виходять із того, що у фільму, судячи з його міжнародного успіху, буде висунення і з великою ймовірністю — номінація на «Оскар». Це працює і на Україну, і на міжнародний прокат. І ось у 25 країнах прокатники просто падають. Вони не розуміють, що можуть бути інакші резони, окрім успішності фільму, для подання заявки. Один американський прокатник мені написав: «Вони що, здуріли?» Щось схоже мені пишуть і з інших країн. Запитують: «Чому»? І потім розказують пресі — чому. В сухому залишку, повторюю, виходить політична новина: Україну дискваліфіковано за корупцію. Наче у нас нова влада, нове життя, і ми боремося з корупцією — і тут таке. Ось як усе це виглядає.

 Деніс IВАНОВ:

— Має бути певна довіра до експертів і до процедури. Те, що ми побачили вчора, — знаєте, у мене було таке відчуття чогось дуже провінційного й містечкового. Мало проходити таємне голосування. Всі знають, як воно виглядає, всі були на виборах: є бюлетені, кожний заповнює їх окремо, потім голова комісії відкриває скриньку і рахує — за кого скільки. Але тут ми побачили чотирьох експертів, з яких двоє були прямими підрядчиками фільму-конкурента, а решта голосували по телефону або Інтернету. Це дуже сильно обурює. Все, що відбувається в дану мить із «Плем’ям», ми сприймаємо як відкриті двері, котрі для України можуть дуже швидко закритися. Ми усвідомлюємо, що це унікальний успіх, котрий не кожна країна може мати. Але все це розбивається об те, що голосуючих членів комісії має бути мінімум вісім, а їх голосувало тільки шість або сім, і ми не бачимо протоколів, бачимо наостанок тільки чотирьох експертів, двоє з яких, повторюю — підрядчики фільму-конкурента. Нам це здається неприйнятним. Тому ми написали офіційні листи в український Оскарівський комітет, в Держкіно, в Міністерство культури. Ми сподіваємося, що будуть виключені ті, хто знаходиться з тим фільмом у прямих економічних відносинах, і що буде не чотири або шість людей, котрі голосують незрозуміло як, а 15 повноцінних експертів — це рекомендована Кіноакадемією максимальна кількість, щоб гарантувати неупередженість і захист рішення від корупції, — котрі представлятимуть продюсерів, режисерів, операторів, фестивальників, тобто людей,  здатних на професійну і неупереджену оцінку. Питання не в тому, перемогли ми чи ні, а в тому, як це робиться. А це робиться неправильно. Нам кажуть, щоб ми не виносили сміття з хати. На мою думку, це сміття має бути винесене, інакше наша хата буде страшенно брудна і ми постійно зніматимемо посереднє кіно. Ми просто вимагаємо прозорості. Те, що відбувалося цього року з висуненням на номінацію, хоч якось прозорим вважати важко.

КАДР ІЗ ФІЛЬМУ «ПОВОДИР» / ФОТО З САЙТА KINOPOISK.RU

 Мирослав СЛАБОШПИЦЬКИЙ:

— Звісно, наші пропозиції передбачають відкликання фільму «Поводир» і формування нової комісії. Це можна зробити до 1 жовтня. Ще не пізно.

 Володимир ВОЙТЕНКО:

— На жаль, виникли сумніви щодо легітимності ухваленого рішення. Якщо частина експертів має стосунок до одного з трьох фільмів-претендентів, то це загрожує всьому голосуванню. Вочевидь, треба звертати більш пильну увагу на такі моменти.

Я з великою повагою ставлюся до всіх режисерів, що взяли участь у конкурсі. Ми можемо міркувати, у кого більше шансів потрапити у короткий список Американської кіноакадемії.  Фільм «Поводир» має певну мистецьку вартість, певні достоїнства. З другого боку, у «Племені» є серйозне визнання у світі, що надає йому переваги. «Поводир» так само може представити Україну — головне, щоб не було сумнівів щодо легітимності ухвалення рішень. Якщо вони з’являються — то створюється скандальна ситуація, і це дуже печально.

КОМЕНТАР

«ЯК МОЖНА ВИСУВАТИ ФІЛЬМ, ЯКЩО ТИ РОЗУМІЄШ, ЩО ВІН НЕ МАЄ ШАНСІВ?»

Сергій ТРИМАЧ, голова Національної спілки кінематографістів України, член Українського Оскарівського комітету:

— Ми з Володимиром Войтенком (кінокритик, член УОК. — Авт.) написали звернення до всіх членів Українського Оскарівського комітету з вимогою вже в понеділок зібратися на засідання і серйозно обговорити ситуацію. Вона скандальна, справді, тому має бути нами ретельно проаналізована. Якщо двоє членів комітету навіть з технічного боку, але брали участь у роботі над фільмом-номінантом — то це є порушення правил відбору. Я не приховую, що особисто голосував за фільм «Плем’я» і поясню чому. Ці дві картини — в одній мистецькій категорії вартостей. Кожна — зі своїми достоїнствами. Утім, сьогодні в «Поводиря» практично немає шансів бути включеним у шорт-лист премії «Оскар». Чому? Немає міжнародних призів, фактично жодного резонансу, бо він ніде гучно не заявляв про себе. Власне, немає ще й прокату... Нульові шанси. Натомість у фільму «Плем’я» — призи на Каннському фестивалі та багатьох інших. Більше того — майже тридцять країн закупили картину для прокату, і що найважливіше — США. Нагадаю, що практично всі, хто отримував «Оскар» у номінації «Найкращі фільми іноземною мовою» мали американського дистриб’ютора. Це треба було брати до уваги? Так! Як можна висувати фільм, якщо ти розумієш, що він немає шансів? Тим паче що за рік «Поводир», набравши розголосу, ваги міг бути номінований від України. Юридично це не заборонено.

У понеділок зберемо комітет і визначимося, чи можемо ми відкликати це рішення? Якщо ні, то цей комітет має розійтися. Він діє при Асоціації продюсерів України, яка там забагато сьогодні керує. Чув, що Олег Фіалко, залишає Оскарівський комітет, який він очолював. Певно, проголосував за фільм «Поводир», наламав дров і... пішов. Так не роблять. Спершу треба довести справу до кінця, вирішити скандальну ситуацію, а вже потім залишати комітет.

***

Як стало відомо учора, український кінорежисер Олег ФІАЛКО залишає Оскарівський комітет, який він очолював. Причина — скандал, що розгорнувся довкола стрічок «Плем’я» і «Поводир». Про це пан Фіалко повідомив у коментарі «Телекритиці». «Дискусія навколо фільмів «Плем’я» та «Поводир» епатує, аргументи з обох боків дивовижні. Зрозумів: ліс, в якому живемо, загине. Але чи виникне на його місці торф? Тисячі на фронті продовжують боротьбу за гідність. Вочевидь, і за нашу. Чи варті ми цього? Я полишаю своє членство в Оскарівському комітеті. Впевнений, як ніколи: з каламутного озера не витікає чиста ріка», — прокоментував своє рішення Олег Фіалко.

«День» і надалі стежитиме за ситуацією.